Румун і Україна

Час від часу на шпальтах румунських газет, в ефірах радіо та телебачення з’являються повідомлення про утиски етнічних румунів в Україні. Прикладів тому багато. Достатньо зайти в інтернет, набрати в пошуковику відповідний запит і всі жахи українського шовінізму одразу вилазять на поверхню. І справді, чого варта лише статистика. На території України, за офіційними даними, проживає 160 тисяч румунів. Щоправда, щедрим братнім жестом вони приписують до своєї національності ще й українських молдован, ? тоді ця кількість відповідно потроюється. Тільки на Буковині, знову ж таки офіційно, працює 78 румуномовних шкіл. Скільки їх на Україні, назвати важко, оскільки різні джерела подають різну інформацію, одначе, якщо вірити будь-якому із них, можна сміливо стверджувати, що разом їх більше сотні. Ну чим не геноцид? Як же так? В той же час у сусідній європейській державі, де процвітає верховенство толерантності, прав людини і терпимого ставлення до всіх національностей, все навпаки. Там немає ЖОДНОЇ української школи. Ба ні, брешу, є одна – Ліцей імені Тараса Шевченка в місті Сігет Мармацієй на Мараморщині. Щоправда, подейкують, що й там далеко не на всіх уроках чутно українське слово. Нічого страшного, адже наших у Румунії офіційно проживає лишень 61 тисяча. Хоча Союз українців Румунії нарахував в чотири рази більше – 240 тисяч, і це на одну-єдину школу! Є, правда, сумніви, що і ця цифра союзіантів вірна. Фінансуються ця організація українців повністю румунською владою і фінансується непогано ? 1 300 000 євро на рік. Як то кажуть, хто платить, той і музику замовляє. Правда, є одна умова ? ці гроші мають бути витраченими тільки на культуру. Видавати українські книжки або готувати українських вчителів ? не вольно, адже освіта рідною мовою для українців в Румунії – табу. Як іноземну, вивчайте, будь-ласка, всі карти в руки: в багатьох школах є класи з вивчення української. Відкривати їх вигідно, бо ж за кожного учня у такому класі держава додатково фінансує школу. Це, щоправда, стосується усіх мов: від циганської до латині, якщо хтось би виявив бажання її вивчати. Втім, і ми бережно робимо свій внесок, хоч і не настільки масштабний, у кошик україно-румунських відносин. От хоча б буковинські доброчинці, котрі декілька років поспіль возять в Сучавський повіт українські книги, зокрема й букварики, цьогоріч –  300 штук, ціна кожного – 30 гривень, що в сумі навіть до тисячі євро не дотягує. Ну де ж з того “бідошного” мільйона євро, який іде на фінансування українських союзців в Румунії, виокремиш такі гроші? Тому справа, безперечно, потрібна і благородна. Все ж таки своїм возимо. Є там і власні українські букварики, правда, залишились вони ще з часів правління Чаушеску, хоча й ті, за спостереженнями, не витримують жодної критики. І тут в текст знову закрадається нищівна для українців статистика. За даними європейської правозахисної організації Права людини без кордонів (Human Rights Without Frontiers): -         В Україні діє 19 громадських румунських організацій, більшість із яких співпрацюють з місцевою та виконавчою владою держави. Глава Румунської спільноти України є заступником одного з Комітетів Верховної Ради України. Представник румунської меншини входить також до складу Ради з етно-національної політики, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України. -         Водночас, у Румунії у 1990 році відповідно до національного законодавства був створений вище згаданий Союз українців Румунії, який на сьогодні є ЄДИНОЮ офіційно зареєстрованою та визнаною українською організацією в країні. -         В Україні зареєстровано 14 регулярних газет, які видаються румунською мовою, дві з них офіційно розповсюджуються по всій території країни, 12 ? у межах регіонів. 6 видань друкуються виключно румунською мовою, решта використовує й інші мови. У Чернівецькій та Закарпатській областях ведуться трансляції румунською мовою на місцевому телебаченні, включаючи підготовку щотижневих інформаційних та культурологічних програм. Центри румунського мовлення діють у рамках обласних Державних телерадіокомпаній. -         У Румунії немає ЖОДНОЇ загальнонаціональної української газети, яка б фінансувалась з боку центрального уряду або місцевої влади. Союз українців Румунії отримує підтримку на видання трьох багатотиражних газет українською мовою, які не мають поштового розповсюдження. У п'яти румунських містах транслюються щотижня україномовні радіопрограми тривалістю 15-20 хвилин, при цьому в країні немає жодної української телевізійної програми. Ну чим це не європейський, добросусідський підхід? А чого тільки вартують безкоштовні роздавання румунських паспортів українцям на Буковині. Їй-богу стараються, друкують, тільки б нам, “невдячним”, догодити. Аж соромно стає, що ж ми й справді так ображаємо дружній народ, який з гостинними обіймами чекає нас з іншої сторони кордону.